Menu

Інтерв’ю з Інною Тівановою: Якщо не ми, то хто?

Інна навчалася на юриста і пізніше працювала у поліції Луганська. Через конфлікт на сході їй довелось змінити місто на село і наразі залишити роботу. Вона повернулася з сім’єю жити до свого рідного села Євсуг. Хтось у такій ситуації міг би засмутитися і опустити руки, але Інна не з тих. Вона знайшла однодумців і заходилася змінювати село. Про те, що її мотивує, хто їй допомагає та яким стає Євсуг, Інна поділилася у інтерв’ю.

У мене є синок, йому 4 рочки, він ходить у дитячий садочок. Раніше у нашому селі не було дитячого садка. Директорка школи Комлик Людмила за підтримки норвезької організації створила його у приміщенні школи. Зараз там 25 вихованців.

 

27868125_1796855773711588_6123046672623030060_n

Коли я приводжу дитину до садочка, бачу, як справи у школі, спілкуюся з вихователями і вчителями. Вчителі у нас стежать за новаторствами, директорка дуже активна, діти з вчителями беруть участь у різних конкурсах, їздять на олімпіади. Я навчалася у цій самій школі, але у нас можливостей було значно менше.

Однак дітям потрібне не лише навчання, а позашкільну діяльність, на жаль, в нас поки ніхто не підтримує. Наприклад, мій синок дуже рухливий. Ми йому вдома навіть встановили боксерську грушу, щоб було куди дівати свою енергію. Тренера з боксу в селі немає, але в сусідньому селі живе тренер з вільної боротьби, до якого я і звернулася з проханням вести в нас у школі гурток. Він веде заняття у районному центрі, але туди возити дітей довго і дорого – дешевше привезти тренера до нас. Він дуже зацікавлений залучити до спорту більше дітей, проводити в майбутньому змагання.

Тренер сказав, що можна віддавати до гуртка дітей з 4 років. Ми поспілкувалися з батьками, звернулися до директорки школи, отримали позитивні відгуки і вирішили спробувати. Спочатку ми думали, що підуть лише хлопчики – їх у садочку 13, але підходили і батьки дівчаток.

Загалом дітей у школі 110. Звісно, не всі зацікавилися. Тому ми запропонували ще дітям з сусідніх сіл. До нашої сільської ради належать ще 2 села: Парневе і Копані. Опорна школа знаходиться у Біловодську, дітей на навчання з 5 класу возять туди, а у 1–4 вони займаються у Парневській школі. Виявилося, що багато з них хочуть займатися у нашому гуртку: комфортніше по часу і ближче додому, ніж їздити до райцентру на заняття.

Також у нас є охоча молодь. Хлопці, які вже навчаються у ПТУ та технікумах, а на вихідних приїздять додому, з радістю відвідуватимуть секцію у п’ятницю та суботу.

Загалом охочих займатися понад 100 – буде кілька різних вікових груп. Ми звернулися до представників влади нещодавно сформованої ОТГ. Нам пообіцяли, що вони платитимуть тренерові зарплату і батькам не доведеться витрачати на це свої кошти, бо коштів у селян, звісно, небагато.

Підтримати проект “Богатир”

Зате ми включилися у облаштування приміщення для гуртка. У нас було підвальне приміщення у жахливому стані, де не було навіть підлоги. За фінансової підтримки адміністрації школи і спонсорів та з допомогою волонтерів разом нам вдалося залити цементом підлогу, треба ще постелити покриття.

 

Районна влада пообіцяла закупити одяг та взуття дітям для тренування та спортивні лавки. А ми знайшли старенькі меблі, які можна відновити – це будуть вішалочки і полички для взуття. У школі є така майстерня, де діти самі зможуть розмалювати їх. Дітки у нас обдаровані.

Затримка за ремонтом підвального приміщення. Ми вже звернулися до БУРу, запросили до нас, презентували їм проект і показали приміщення. Вони готові нам допомогти відремонтувати його. Вже підтвердили, що приїдуть до нас у вересні проводити #БУРтабір2018 – допоможуть не лише школі, а й 5 сім’ям, а ще планують відновлювати парк.

27658043_1680920561967057_84827592811522648_nДоброчинців у Євсузі залучають креативно – пряниками

Тепер для нашого проекту найголовніше – це придбати борцівський килим. Без килима гуртка не буде. Ми хочемо закупити його у харківського офіційного виробника. Він великий, займатиме половину приміщення, а інша половина – це міні-переодягальня. Килим не можна згортати, він непідйомний. І по ціні він для нас теж непідйомний – близько 50000 грн.

Підтримати проект “Богатир”

У нас ще дуже багато планів. Наприклад, хотілося би в майбутньому танцювальну кімнату. Цього року до нас перейшла з іншої школи вчителька початкових класів, яка у попередній школі викладала хореографію. Не всі діти підуть на вільну боротьбу – комусь більше до душі будуть танці.

Я не відчуваю себе переселенкою, бо переїхала не до незнайомого міста, а до рідного села. Переважно усі, хто сюди переїхав, родом звідси, тому в нас не було потреби в помешканні.

Зате ми вже побачили, що таке міське життя, які є можливості у міських дітей. Тому й вирішили наздогнати не обласний центр, то хоча б районний. Хочемо, щоб наші діти теж мали широкі освітні можливості. Спорт – це і концентрація, і навички самодисципліни, і кращий фізичний та психологічний стан.

Але ми не обмежуємося спортом. Зараз наша громадська організація “Євсуг діє” бере участь у проекті зі створення музею гончарства. Тому ми хотіли би відкрити гурток, де діти зможуть виготовляти глиняні вироби. Якщо все буде добре, то зможемо відкрити його вже у квітні.

За підтримки Українського жіночого фонду наша організація також реалізує у школі проект “Щаслива жінка – щаслива родина”. Це центр психологічного розвантаження. Одна з наших дівчат зараз працює психологом у школі, а центр буде допомагати жінкам-переселенкам, багатодітним матерям, мешканкам громади, дітям. Вони будуть отримувати психологічну допомогу, розвантаження. І це все завдяки нашим спільним діям.

Я дуже рада, що долучилася до наших громадських активісток. Починали вони без мене. Групу жінок з нашого села запросили у Старобільську ініціативну громаду. Вони їздили, відвідували тренінги і їм підказали, що можна створити громадську організацію, щоб було легше допомагати громаді, розвивати село, взаємодіяти з владою.

Вони вирішили спробувати. Головою стала Баришенко Ірина Валеріївна, жінка-підприємиця, яка все життя прожила в нашому селі і хотіла зробити для нього щось корисне. Спочатку вони наводили лад на вулицях, очистили річку і створили пляж. А потім вийшли на новий рівень і долучили нас, вимушених переселенок.

 

DSC_3658

Наш Євсуг справді діє. Ми виграли конкурс від ПРООН з отримання міні-грантів для міні-ініціатив “Відновлення врядування та примирення в охоплених конфліктом громадах України” і створили ресурсний центр “Громадський простір”. Там з квітня будуть проводитися зустрічі, обмін досвідом між поколіннями. Організовуємо кіноклуб, щоб показувати науково-популярні фільми і програми. Є у нас дівчина, яка довго займається хендмейдом, тому відкриємо групу з рукоділля. Є психолог, яка консультує і бере участь в обговореннях. У центрі є куточок і для дітей, і для молоді, і для людей літнього віку. У нас у селі є будинок престарілих, яким опікується наша громадська організація. Цим людям потрібна увага, тому центр – це для них місце спілкування і соціалізації.

Хочу сказати усім мамам і татам, сестрам і братам, бабусям і дідусям, що життя змінюється, ці зміни особливо вплинуть на наших дітей. Тому давайте готувати їх вже сьогодні, давайте творити для них кращий світ. Проект гуртка вільної боротьби “Богатир” варто підтримати, бо він необхідний нашим дітям. Він допоможе підняти їхню самооцінку, діти матимуть розвиток. І якщо не ми, то хто?

Підтримати проект “Богатир”

Share this Post!

About the Author : GoFundEd


0 Comment

Leave a Comment

Your email address will not be published.

Related post

  TOP