Menu

Інтерв’ю з Аллою Швець: Сільську освіту роблять якісною вчителі

Коли на розмову приходять вчителька і директорка, то якось одразу чекаєш, що говоритиме тільки директорка. Цього разу було інакше. Директорка сиділа в тіні, даючи можливість авторці проекту “Біомолекула” розповісти і про школу, і про уроки біології, і про власні ідеї. Було лише кілька моментів, коли таки не втрималась і додала від себе. І першим таким переломним моментом стала її фраза десь всередині інтерв’ю:

Вона дуже скромна: в неї всі уроки ідеальні чи наближені до ідеального. Вона дуже багато проектів проводила, презентувала ці проекти. У нас гарна вчителька. Ми дуже задоволені її роботою. Алла Вікторівна  вміє подати матеріал, яким володіє. Для її уроків характерна справедливість і вимогливість. Вона не дає поблажок, але справедлива до дітей. Її учні знають, що для отримання знань треба працювати. Бо й сама Алла Вікторівна працює багато. Вона ввійшла до 5-ки кращих вчителів з хімії у області. Брала участь у двох міжнародних проектах: в українсько-австрійському про проектне навчання та у проекті “Іновації. Енергозбереження. Енергоефективність” за підтримки департаменту освіти і науки, Одеського політехнічного університету та німецьких організацій “Kulturkontakt” і “GIZ“.

Відразу стало зрозуміло, що директорка тут не для контролю, а для підтримки, бо іноді, коли так багато усього робиш, як це робить вчителька Полянецького НВК, буває важко і незручно хвалитися. Але як треба, то треба. Після фрази директорки, справа пішла краще і пані Алла більше розповіла про себе:

В мене 2 вищі освіти. За першою освітою я інженер з правом викладання. Так склалося життя, що після закінчення першого вишу я з Харкова переїхали сюди в село, де народила першу доньку. Коли я почала шукати роботу, у школі якраз треба було вчителя хімії. А оскільки це село, то ставка спарена (викладати треба і хімію, і біологію), тож я пішла здобувати суміжну освіту вчителя біології.

Підтримати проект “Біомолекула”

У іншій професії я так і не працювала – залишилась вчителькою. Та бажання ніколи й не виникало, бо я себе у цьому знайшла. Насправді цікаве можна знайти всюди – головне його шукати. Якщо робити по “накатанній колії”, то будь-яке цікаве може стати буденним.

Як зацікавити учнів?

Кожен урок я намагаюся зробити цікавим, в міру того, що я маю і чим володію. Наскільки це вдається, показують результати. Якщо я приходжу на наступний урок, і учні тягнуть руки і готові відповідати, то мені все вдалося. В мене є хлопчики, яких складніше зацікавити. І коли вони просяться відповідати, я розумію, що минулий урок був ідеальним.

DSC04252

 

Існує ланцюжок: якщо вчитель зацікавив дитину, під впливом ендорфінів (гормонів радості) виробляється стимул до пізнання. Дитина тоді активніше сприймає матеріал.

Я ось нещодавно пройшла паралельно онлайн-курс з критичного мислення на Prometheus. Мені він дуже сподобався і багато всього я намагаюся застосувати на уроках. Наприклад, там ми мали можливість на одну і ту саму тему прослухати відео, завантажити лекцію і коротенько переглянути презентацію у вигляді слайдів. Я зрозуміла, що коли ми стандартно подаємо інформацію дітям у формі доповіді вчителя біля дошки, то відсоток засвоєння набагато менший, ніж коли джерел інформації багато і вони різні.

У нас різні уроки бувають. Найкраще працюють інтерактивні форми роботи. Іноді беру домашній ноутбук або саджаю дітей з телефонами в коло і пропоную виконувати пошукову роботу в інтернеті на власних пристроях. В другому випадку хвилююся за те, щоб використовували інтернет за призначенням, щоб не відволікалися. Бо ви ж знаєте, що соціальні мережі дітей приваблюють значно більше, ніж вчитель на уроці. І ми маємо постійно конкурувати за увагу учня. Тому намагаємося бути конкурентноспроможними. Ми ж хочемо виховати компетентну особистість, учня, який має орієнтуватися в потоці інформації, вміти відсіяти непотрібну, тому це теж для них і для нас досвід.

Якщо це перевірка знань, то можна дати дітям можливість пройти онлайн-опитування або зробити власну презентацію. У роботі в групах вони мають відчувати, як їхній рівень знань вплине на інших. До початку роботи, звісно, обговорюємо правила, що кожен може мати власну думку, кожен має право її висловити, що інші не можуть перебивати, не дослухавши. Розподіл ролей робимо помірковано: хтось комфортно себе відчуває в пасивній роботі (пошуковій, наприклад), хтось – в активній (тоді він презентує спільний проект).

Наочність – це ключове у навчанні

Дітям подобається працювати з живим матеріалом. Не просто розглядати картинку у підручнику, а щось справжнє під мікроскопом. Коли я приношу міскроскоп на урок і ми розглядаємо лусочку цибулі, то їм хочеться побачити набагато більше, ніж лише лусочку. Я щойно відвернусь, а там уже і шматочок паперу, і палець (сміється – ред.).

Підтримати проект “Біомолекула”

Світловий мікроскоп дуже обмежений, по-перше, у кратності збільшення. По-друге, у нашому мікроскопі треба дуже точно сфокусувати зображення, вловити його. Буває таке, що діти одні бачать, інші – не бачать. Трапляються такі лабораторні роботи, коли треба зафіксувати зображення і або замалювати побачене, або співставити з малюнком з підручника (наприклад, будову клітини – де ядро, де оболонка і так далі).

Якщо у нас цифровий мікроскоп, то ми можемо в реальному часі будь-який мікропрепарат, який потрібний нам на поточному етапі уроку, зафіксувати.

А в нас от у 6 класі був урок, присвячений будові кореня. І нам треба було побачити кореневі зони – де там всисна зона, де кореневий чохлик. І ми намагалися роздивитись, але мало ми що там побачили, потім вже з картинки дізналися більше. Втішаюся тим, що принаймні ми щось зафіксували, зробили власний малюночок. Дитина буде тепер це уявляти собі не як щось міфічне чи як казочку, бо побачила справді цей корінець у розрізі та збільшенні і зрозуміла, що ось воно є – всисна зона, провідна, зона росту. Дітям у 5 класі я навіть елементарно принесла на тему “Світлові явища” склянку води, ми поставили туди чайну ложку і дивилися, як вона заломилася, а в дітей все одно захват, бо наочність – це важливо.

Заради покращення наочності пані Алла і розробила свій проект “Біомолекула”, де першою статтею витрат є цифровий мікроскоп. Використовувати його планує і на звичайних уроках, і – особливо – на лабораторних роботах.

DSC04269

 

Біологія вивчається з 6 класу по 11 включно. Фактично кожного тижня є така лабораторна робота, коли є потреба використовувати мікроскоп в різних класах. Зараз, наприклад, в 6 класі майже кожний урок передбачає використання мікроскопу. Ми почали з вивчення клітини, потім розглядали тканини, потім – внутрішню будову органа. Вже у 8 класі починається біологія людини, є лабораторні роботи про кров, слину і так далі. Обмеженість наших мікроскопів дуже відчувається. Я в школі працюю 24-й рік. І коли прийшла, вони вже були. Я їх бережу, скельця протираю, вкладаю після використання.

Тут знову долучається директорка:

Всі ці проблеми я знаю. Я такий робочий директор – знаю все, де що в якому кабінеті є і що потрібно. Але не було можливості придбати нове обладнання.

Часто нарікають, що сільська освіта програє міській. Нам дуже прикро буває таке чути, бо ми знаємо, як працюють в нашій школі, як Алла Вікторівна працює – і в нас всі вчителі такі, всі працюють сумлінно. Поступово усе вирішуємо.

Не можна сказати, що геть нічого немає. Ось цього року підключили Wi-Fi, у комп’ютерному кабінеті підключили до інтернету всі комп’ютери, адаптори встановили. Ми вже дійшли до того, що всі кабінети оснащені сучасними меблями, у середній і старшій школі зроблені ремонти за державний кошт. У цьому році працювали над ремонтом початкової школи і вбиралень. І всі вчителі до мене ще й зі своїми проханнями: філологам потрібно таблиць, географам – карт, а Алла Вікторівна – і мінералів їй треба, щоб показати дітям, і мікроскопа. Давно вона до мене вже з проханнями про мікроскопи, років 10 ходить. А тоді нам підказали платформу GoFundEd керівники з району. І в мене відразу народилася ідея, який проект треба подати.

Пані Алла усміхається:

Відколи проект на платформі, кожний урок у мене починається з питань: “А ви вже бачили?” Таке відчуття, що учні живуть на платформі.

DSC04373

 

Наукова діяльність у школі

Дуже сподіваюся, що потужніше обладнання у школі може розширити базу наукових робіт моїх учнів. Ми ж активні учасники МАН. Ось ми нещодавно досліджували газовані напої, то наша студентка допомагала робити досліди на базі лабораторії Національного університету харчових технологій у Києві: аналіз води, рівень PH, перевіряли барвники, які застосовувалися у тій воді. Нам було важливо, щоб робота мала науковий рівень, тому шукали вихід, де зробити необхідні виміри. А мали би свою біологічну лабораторію – зовсім інша справа була б.

Підтримати проект “Біомолекула”

Теми в нас бувають різні: екологічного спрямування, наприклад. У нас у селі раніше було 5 ставків, і ось вони почали зникати. Ми з учнем вивчали причини, починаючи від історії ставків і закінчуючи різними природними факторами. Висунули чимало гіпотез: і замулювання джерела, і тривалі періоди посухи, і те, що неподалік на Савранщині шахту розбурили, а вода пішла у нижчі пласти.

Також досліджували з учнями проблему пластику. Зараз усі ставлять пластикові вікна і нам цікаво було перевірити, наскільки вони корисні чи шкідливі. Ми дійшли висновку, що лише у випадку пожежі вони для нас небезпечні, бо тоді виділяється хлор. Досліджували появу бур’янів, не характерних для нашої місцевості, та як вони впливають на інші культури. Досліджували вирубку лісів. Багато всього.

Може бути ідея моя, а тоді я шукаю дітей, які зацікавлені її розвивати. Коли бачу, що очі загорілися, починаємо активно працювати. Звісно, рівень робіт високий, бо хоч роботи і дитячі, але все-таки наукові. Без тісної співпраці з вчителем сама дитина такий рівень не подужає. У мене є такий випускник, який писав курсову роботу з екології в інституті і прийшов по консультацію, то я можу порівняти, що рівень цієї курсової – це рівень учнівської роботи у МАН.

Написання такої роботи у школі стає в нагоді, коли учні йдуть навчатися далі. Вони вже не комплексують, розуміють, як краще зробити презентацію. Їх вже не лякають курсові роботи – вони знають, як оформити її.

Усе заради майбутнього дітей

Головне моє досягнення – це коли мрії дітей збуваються. Коли зустрічаю своїх випускників і вони дякують за те, що стали лікарем чи технологом, чи пішли за фізкультурним спрямуванням. Є випускники екологічних вузів.

Є випускники, які дякують за те, що не відчували різниці, чи вони з міста, чи з села. Хоч у нас немає достатньої матеріальної бази, але студенти кажуть, що за рівнем знань не відчували себе гіршими за одногрупників. І викладачі казали, що в них глибокі знання.

На школу нам з вишів приходять навіть листи подяки за наших учнів, які стали їхніми студентами і добре проявили себе.

Цього року один наш учень вступив у Білій Церкві на ветеринара, один – на землевпорядкування, дві дівчинки навчаються в педагогічному на дошкільній і початковій освіті – вони здавали біологію як обов’язковий предмет при вступі. Ось так четверо випускників пішли стежкою хіміко-біологічної освіти. А загалом їх було 9, тобто це половина випускників. Для мене це показник.

І зараз в мене у 11 класі 2 учениці точно планують вступати в медичний. Вони вже бігають до мене з тестами по допомогу. А один учень хоче у фізкультурний і йому теж треба здавати біологію. Додатково учнів не навчаю, репетиторством не займаюся. Якщо вони мають мету і орієнтовані на вибір тієї чи іншої спеціальності, то самі зацікавлені в тому, щоб вижати з мене все, що можливо. Дівчата купують книжки для підготовки. Якщо виникає питання чи проблема, підходять, і я лишаюсь на перерві з ними, допомагаю.

І завершити це інтерв’ю хочеться показовим випадком, який розповіла пані Алла. А показує він те, що коли вчителька вимоглива до учнів, то й учні мають вищі вимоги до вчителя, і це мотивує до розвитку:

“До власних дітей ми вдвічі вимогливіші. В мене 2 доньки. І кажуть, що діти вчителів завжди страждають. Ось така ситуація була: негода, обледеніння, дроти рвуться. Я йду на роботу й веду своїх дітей до школи. І дорогою вони мені перераховують, що ось Віка не піде, і Катя, а ми йдемо. Я їм тоді кажу: “Як я можу потім на наступний день питати дітей, чому вони пропустили школу, якщо ви не прийшли? Тобто якщо я вам як мама дала поблажку і ви сиділи вдома, а з інших дітей я щось вимагаю – я не матиму такого морального права”. Тому як я можу вимагати від дитини вдосконалювати свої знання і себе, якщо не робитиму це сама? Я знаю, що діти кожного разу чекають від мене щось новеньке, бо якщо я зупинюсь на досягнутому, вони мене не зрозуміють.”

Ця позиція постійного навчання і вдосконалення варта підтримки. Підтримаймо проект “Біомолекула”!

Підтримати проект “Біомолекула”

Поширити публікацію!

Про автора: GoFundEd


0 Коментарів

Написати коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікований.

Схожі публікації

  TOP