Menu
????????????????????????????????????

Інтерв’ю з Іриною Білинською: Як зробити вивчення англійської мови легким і цікавим?

– У назві вашого проекту звучить фраза “вивчати англійську легко” (повна назва проекту – “Easy English – вивчати англійську легко!”). Ви поділяєте таку думку?

– Я вважаю, що її вивчати легко, якщо учні зацікавлені. Це стосується не тільки англійської мови, а будь-якого предмету. Якщо дитині цікаво, на уроці панує невимушена атмосфера, дитина не відчуває тиску, я думаю, їй буде цікаво вчитися не тільки на уроках, а й поза школою.

Будь-який предмет вивчати легко, якщо це цікаво.

Ми вивчали з дітками 3–4 класів цифри за допомогою пісеньок. Їм було легко і дуже сподобалося. Після уроку вони мене запитали, де знайти ці пісеньки в youtube. Вони співали ці пісні вдома і отримували від цього задоволення.

– Розкажіть, як ви вивчали англійську?

– Англійську мову я вивчала з 4-го класу. З того часу у мене було багато вчителів, але перша вчителька англійської мови залишила слід у моєму серці на все життя. Вона цікаво нам все подавала, ми чекали цього уроку, як свята. Ми використовували віршики і пісеньки, а не словник, нас не змушували вчити слова – вони запам’ятовувалися мимоволі.

У неї на уроках було справді цікаво. Я, чесно кажучи, бігала навіть до неї додому. Вона давала мені завдання, давала додатково читати казки, це мене дуже захоплювало. Тоді вона мені сказала: “Ти знаєш, в тебе дуже гарна вимова. У тебе добре виходить”. Можливо, моя вимова тоді не була настільки хороша, але вона вселила мені віру в себе, віру, що у мене все вийде.

Важливо дати дитині можливість повірити, адже ми часто стикаємося з дітьми, які комплексують: бояться говорити, бояться помилитися.

Я досі згадую з любов’ю свою першу вчительку. Потім у мене було ще багато вчителів, усі вони були хороші – і в коледжі, і в університеті – але вона для мене приклад Вчителя, відданого своїй справі. Мені завжди хотілося рівнятися на неї.

– Ви теж урізноманітнюєте свої уроки, зацікавлюєте учнів?

– Так. Ми ставимо на уроках вистави. Наприклад, Червону Шапочку. Це була сценка до 15 хвилин, адже молодшим школярам трошки важко відтворювати довгі тексти іноземною мовою, але їм було цікаво.

У мене вже є плани з 5–6 класами. Але те, що воно вподобали, має складнішу лексику. Ми хотіли ставити сценку з Гаррі Поттера, але не знайшли відповідного сценарію. Навіть адаптована версія може бути їм заважка. На підготовку може піти кілька місяців. Якщо ми хочемо ставити виставу навесні, то потрібно почати готуватися восени. Ми також думали про Ромео і Джульєтту. Тут складнощі із ролями. Багато дівчаток хоче бути Джульєттою, і, навіть якщо визначитися з Джульєттою, то не кожен Ромео їй підходить.

Ще хороший досвід для дитини – відчути себе в ролі вчителя.

Цю ідею подала мені колега, яка таке вже практикувала. Дитина може в такий спосіб практикувати розмовну мову. Вона також готується до уроку, узгоджує вправи, проходить їх наперед, щоб гідно виглядати перед однокласниками. Я й не сподівалася, що діти будуть ставитися до цього настільки відповідально.

Я переживала, як будуть себе поводити інші діти на уроці, думала, що будуть кепкувати. Вони ж вели себе дуже достойно, підтримували свою однокласницю.

Крім того, це була можливість для мене побачити себе зі сторони. Вони наслідували мої питання про погоду, настрій, чергування, домашнє завдання, навіть іноді копіювали мої жести.

Дітям формат сподобався. Тепер вони питають, коли вже будуть вести урок, але не завжди є така можливість. Я намагаюся підбирати уроки не з новими темами, а, наприклад, із закріпленням матеріалу, щоб не відставати потім за програмою. Ми узгоджуємо з дітьми тему наперед.

Уроки-мандрівки – ще один оригінальний формат проведення уроку.

Якщо тема уроку, наприклад, Лондон, то можна сидіти і читати про Біг-Бен, Лондонську вежу чи Лондонське Око, про річку Темзу, на скільки кілометрів вона простягається, але це, мабуть, найнудніший спосіб представлення матеріалу. Тому ми робили проектні роботи у вигляді стінгазет. Діти ділилися на групи і готували різні теми. На газетах були великі яскраві малюнки із визначними місцями Лондона. Так ми мандрували Лондоном, а газети слугували зупинками. Дітям сподобалося.

18763393_1353194164733717_1420673193_n

У нас також були цікаво представлені теми “Захист навколишнього середовища” і “Тварини в небезпеці.” Діти шукали інформацію в інтернеті, а потім її презентували. Їм подобається пошукова робота. Навіть слабші учні шукають і виступають, хоч їм було складніше презентувати матеріал. Тоді я ставала поруч з ними і підказувала – підтримувала їх.

– А який досвід ви отримали, відвідуючи польських колег?

– Перша поїздка до Польщі була в грудні цього року. Тоді ми побували на їхніх уроках англійської мови. Ми були захоплені, адже до кожної теми у підручнику вони додавали аудіо- та відеоматеріали, відео могли бути з субтитрами. Діти виконували завдання дуже швидко. У них кращий рівень розмовної мови, ніж у наших дітей, адже ми більше часу виділяємо на граматику.

У наших учнів є складнощі з говорінням. Адже їм бракує практики – мовне середовище має велике значення. Граматика, письмо даються їм легше.

Потрібно постійно над собою працювати. А наші діти спілкуються англійською лише на уроці. Мої учні багато працюють над ситуативними діалогами (що ти будеш робити, якщо заблукав?). Вчимо фрази для ситуацій у лікарні, у крамниці, в аеропорті тощо.

У польських дітей найбільше вразили вмотивованість і зацікавленість. У них багато наочного матеріалу: малюнки, відео. Навіть діалог, який ми читаємо або слухаємо, вони бачать у вигляді відеоролику, з людьми, які розмовляють. Сприйняття полегшується за рахунок наочності.

Дітям цікавіше працювати з інтерактивною дошкою, і усі у класі залучені в процес на уроці. У польських колег панувала невимушена атмосфера, діти не перепитували одне одного, скільки ще залишилося часу до кінця уроку.


А щоб інтерактивна дошка з’явилась у класі Ірини Білинської, ви можете підтримати її проект на платформі – https://gofunded.org/campaigns/easy_english/


– Чи знаєте ви, як користуватися дошкою?

– У Польщі нам показали, як встановлювати параметри, робити налаштування. У нашій школі в бібліотеці є інтерактивна двостороння дошка: на одній стороні можна просто писати, а з іншого боку вона магнітно-маркерна. Є люди, які допоможуть із підключенням проектора.

Колеги можуть поділитися досвідом і підтримати нас. У нас на кафедрі є вчителі, які працюють на платформі etwinning, вони вже мають досвід спілкування з дітками з інших країн. Саме на цій платформі ми хочемо спробувати попрацювати. Польські колеги розповіли, як влаштовували такі розмови своїм учням з дітьми з Італії. Вони відкриті, щирі люди, “беруть” своєю простотою – не ставлять бар’єрів у спілкуванні. Вони готові до співпраці, йдуть на крок попереду, у них є що перейняти.

Ми плануємо активно використовувати дошку. Наприклад, розмовляти по скайпу із дітьми з партнерської польської школи, і ще плануємо з ними інший спільний проект.

– Як ви зараз використовуєте комп’ютерні технології в школі?

– Зараз основна частина дітей в класі можуть приносити власні планшети. Зважаючи на велику кількість важких підручників, діти завантажили багато підручників на планшет і можуть ними користуватися на уроці. Можливо, є і зловживання на перервах, але, якщо є можливість підключитися до вайфаю, то на уроках діти займаються пошуковою роботою. Так поступово готуємося до змін.

Діти дуже чекають, адже знають, що з появою дошки у них буде більше можливостей. Я розповідала їм про свої поїздки до Польщі. Діти чекають можливості переглядати фільми англійською, чекають на нові знайомства. Вони хочуть щось робити, тому їм потрібно давати шанс.

– Розкажіть про матеріали, які використовуєте на уроці.

– Ми постійно співпрацюємо з видавництвом PEARSON. У них є широкий вибір не лише навчальної, але й художньої літератури. Матеріал у підручниках підібраний необтяжливо. До кожної теми йде запас лексики, діалоги чи тексти. Дітям легко читати такі підручники, бо вони добре структуровані – легкі до сприйняття. Кожна тема для них цікава по-своєму. Підручники яскраві, там є багато малюнків і фотографій – дітям подобається. Враховано все: аудіювання, діалоги, читацькі куточки, письмо. Також до кожної теми є ситуативні вправи для говоріння. З підручником йдуть аудіодиски. Є ще інтерактивні диски, проте вони не діють без інтерактивної дошки. Це те, що використовують наші польські колеги: там є відео- і аудіоматеріали до усього підручника. Те, що ми прослуховуємо зараз, там можна побачити з відео та фотографіями. Це дуже спрощує роботу.

Є й інтерактивні вправи. Наприклад, “підкресліть червоним речення, у якому ви бачите помилку”. Можна з’єднувати картинку зі словом. Ці вправи підкріплені звуками на позначення правильної і неправильної відповіді. Це називається atcive teaching.

– І наостанок. Чому, на вашу думку, важливо знати англійську?

– Навіть якщо подивитися наше відео до проекту, там одна з моїх учениць відповіла на це питання так: “Я хочу знати англійську, бо в майбутньому я збираюся багато подорожувати. Якщо я буду знати англійську, то зможу спілкуватися у будь-якій країні.”


Подивитись відео та підтримати проект ви можете за посиланням – https://gofunded.org/campaigns/easy_english/


Я вважаю, що англійська мова відкриває можливості.

Коли ти приїздиш до країни, мову якої ти не знаєш, або коли розмовляєш з іноземцем з будь-якої країни, усе починається з фрази “Do you speak English?” Коли ми були в Польщі, то з колегами-вчителями англійської мови ми спілкувалися англійською.

Знання мови розширює кругозір. Це не тільки про англійську, просто вона універсальна. В сенсі роботи, кар’єрного росту, навчання англійська дуже допомагає розвиватися.

Не варто ставити мовні бар’єри. Я кажу дітям: “Коли ви спілкуєтеся, не бійтеся помилятись.” Усе починається з того, що ми помічаємо свої помилки, потім ми їх виправляємо. А якщо боятися говорити, то ми не будемо спілкуватися взагалі. Спочатку будемо прокручувати десять разів в голові речення, щоб сформулювати його правильно, а потім вирішимо, що краще взагалі нічого не говорити. Так ми залишатимемося на одному рівні.

Мої учні намагаються, дехто дуже впевнений в собі і сміливо говорить, хоч і з помилками. Дехто говорить досить непогано. Важливо дати їм можливість говорити. Якщо вони знатимуть, що за помилку під час розмови їх покарають, то в них зникне бажання говорити. Але ми усі помиляємося. Потрібно в першу чергу позбуватися своїх комплексів, адже вони заважають жити. На уроках я стараюся завжди говорити англійською. Часом на вулиці діти вітаються до мене “Hello! How are you?”

Поширити публікацію!

Про автора: GoFundEd


0 Коментарів

Написати коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікований.

Схожі публікації

  TOP